Європейський Союз має використовувати торгову політику, щоб відновити свій статус економічного суперника, а не для порятунку планети.
Так думають два найпалкіших фрітрейдери блоку — Швеція та Фінляндія. Розчаровані відсутністю прогресу в торговельних угодах і тим, що, на їхню думку, протекціоністське мислення все більше поширюється в Брюсселі, вони хочуть, щоб ЄС повернув свою торговельну конкурентоздатність або ризикує ще більше скотитись до міжнародної неактуальності.
Укладення угод у Європі справді впало з періоду розквіту досягнення знакових угод з Канадою в 2016 році та завершення переговорів з Японією в 2017 році. Країни вільної торгівлі скаржаться на те, що більш протекціоністські країни, такі як Франція, тепер хочуть використовувати торгову політику більше як зброю для обмеження дешевого імпорту, починаючи від продуктів харчування і закінчуючи зеленими технологіями з Китаю.
У документі для обговорення, з яким ознайомилося POLITICO, дві скандинавські країни нарікають на «більш оборонну та обмежувальну» торговельну політику ЄС і скаржаться, що в результаті економічна вага блоку падає відносно інших торгових держав.
«ЄС ризикує тим, що наші торговельні партнери розглядатимуть його як економічно менш релевантного та більш захисного гравця», — йдеться в документі, який у п’ятницю мають неофіційно обговорити торгові дипломати.
«Щоб змінити цю тенденцію та зберегти позицію ЄС як одного з провідних гравців у міжнародній торгівлі та регуляторній політиці, ми повинні знайти новий баланс і рівень амбіцій у нашій торговельній політиці».
Стокгольм і Гельсінкі виступили зі своїм посланням саме тоді, коли лідери ЄС, які зустрілися на саміті в Брюсселі в четвер, розглянули детальну доповідь колишнього прем’єр-міністра Італії Енріко Летта про те, як підвищити конкурентоспроможність на єдиному ринку ЄС. У 147-сторінковій доповіді Летта питання зовнішньої торгівлі розглядалися лише побічно.
Морква і палиця
Оскільки термін повноважень Комісії Урсули фон дер Ляєн добігає кінця, її спадщина щодо торговельних угод перетворюється на історію.
Такі торговельні партнери, як латиноамериканський блок Меркосур, Індонезія чи Індія, усі відмовилися від екологічних умов, які ЄС хоче додати до угод, як-от податок на викиди вуглецю чи регулювання вирубки лісів, за вказівкою більш протекціоністських країн-членів на чолі з Францією.
Ці інструменти мають “негативний вплив на здатність ЄС укладати торговельні угоди та поглиблювати партнерські відносини з третіми країнами”, йдеться в документі.
Дві скандинавські країни хочуть покласти край використанню торгівлі для інших політичних цілей — і «більше покладатися на позитивні стимули та ринкові рішення». Іншими словами, «в інструментарії ЄС, крім батога, має бути і пряник».
Ще одна ідея, висунута Стокгольмом і Гельсінкі, полягає в поглибленні зв’язків з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, у тому числі з торговельними блоками, такими як Індійсько-Тихоокеанський торговельний блок CPTPP і очолювана США Індійсько-Тихоокеанська економічна основа процвітання (IPEF).
Мабуть, більш суперечливим є намір також звернутися до Регіонального всеосяжного економічного партнерства (RCEP), угоди про вільну торгівлю, членом якої є Китай. У той час, коли Брюссель відчайдушно намагається «зменшити ризики» для своїх ланцюгів постачання з Пекіна, це навряд чи сподобається виконавчій владі ЄС.
«Значна частина нещодавнього прогресу у сфері доступу до ринку та розробки правил відбулася в контексті Азіатсько-Тихоокеанських регіональних угод (CPTPP, RCEP, IPEF). Тим часом ЄС дотримується двостороннього підходу», – додається в тристорінковому документі.
«Цей підхід слід змінити, якщо ЄС хоче максимізувати доступ своїх компаній до регіональних ринків Азіатсько-Тихоокеанського регіону та ланцюжків створення доданої вартості».