Наприкінці листопада 2024 році у своїй поштовій скриньці я знайшла брошурку “Jei krize arba karas: kaip elgtis” (Що робити у випадку кризи чи війни, лит.). У 2023 році на фасаді Музею окупації у Вільнюсі була фотовиставка, присвячена історії боротьби литовських і українських повстанців з гаслом “Віддай батьківщині те, що повинен.” В центрі міста на одному з військових адміністративних об’єктів – реклама “Від району до батальйону”. Додайте до цього тестування системи оповіщення, облаштування сховищ, курси домедичної допомоги, рекордні витрати на оборонку, мінування кордону і навіть …перегони пілотів дронів.
Здається, що Литва “готується до війни” або “готується так, щоб її не було”, як нам пояснила міністерка оборони. Але чи достатньо цих зусиль та яка роль підтримки України в оборонній стратегії Литви – розбирався Мілітарний.
Фінансування
У 2014 році основні політичні партії Литви домовилися, що військовий бюджет має поступово зрости до 2% ВВП до 2020 року. У 2016 році було встановлено новий дедлайн – до 2018 року. Загалом, Литва з 2019 року утримує військовий бюджет на рівні не менше 2% ВВП (у 2021 році це було 1,97%). Зараз же ідеться про збільшення витрат на оборону до 6%, в тому числі за рахунок підвищення податків, зокрема – на нерухомість, що згідно з прогнозами, дозволить залучити додаткові 54 млн євро щорічно.
Цивільна готовність
Рік тому литовський суспільний мовник LRT оцінював ситуацію зі сховищами у столиці країни, Вільнюсі. Тоді журналісти з’ясували, що готовність Вільнюса з населенням понад 600 тис людей приблизно така ж, як і в Києві до повномасштабного вторгнення. Наявні укриття найчастіше не відповідають вимогам (наприклад, мають лише один вихід), їх недостатньо або ж перебувають у приватній власності. Побудова нових відповідних приміщень коштуватиме “десятки мільярдів євро”. Тим не менш, місцева влада подбала про позначення місць, що можуть слугувати укриттями (це і підвали в старих радянських будинках, і підземні переходи). Можливо, це недостатньо надійно, але принаймні підвищує обізнаність людей і при нагоді, вони можуть обдумати, яке місце до них найближче. Додатково, цього року Міністерство внутрішній справ анонсувало виділення 12 млн євро для облаштування 350 сховищ. Всього у країні 6400 таких об’єктів, які можуть розмістити 54% населення країни.
Згідно з опитуванням проведеним на замовлення Міністерства національної оборони Литви, наприкінці 2024 року, понад половина опитаних литовських чоловіків та жінок проявили б ініціативу організувати збройний опір або зробили б свій внесок у нього (в опитуванні взяли участь 1016 громадян Литви віком від 18 до 75 років). А цього року планується провести 82 тренінги для розвитку навичок стійкості до гібридних загроз та громадянського опору. Попит на такі зростає.
Наприклад, дані платформи дистанційного навчання «Мобілізаційна школа» показують, що з 2024 рік різні дистанційні курси відділу мобілізації та громадянського опору були відвідані понад 33 тисячі разів. А вже на початку 2025 року – 114 тисяч разів. Курси орієнтовані на розвиток основних компетенцій громадян, необхідних для підготовки до громадянського опору, зокрема: основи беззбройного опору, навички виживання, психологічну та фізичну підготовку, надання першої медичної допомоги, керування безпілотними літальними апаратами та розпізнавання ворожої зброї та техніки.
«Все це доступне кожному жителю Литви на окремому веб-сайті www.svarbiospamokos.lt», – повідомили в Міністерстві оборони новинному порталу tv3.lt.
Як повідомляв Мілітарний, у квітні у Вільнюсі представили план евакуації населення на випадок агресії з боку Росії чи Білорусі. За словами мера міста Владаса Бенкунскаса, основними маршрутами евакуації визначено три напрямки, що ведуть на захід. Загалом прораховано 150 маршрутів і визначені евакуаційні пункти.
Військо
За інформацією литовського суспільного мовника LRT, станом на березень 2025 року основу Збройних сил Литви становили 12 000 професійних військовослужбовців, до яких щорічно долучається близько 4 000 призовників на строкову службу тривалістю дев’ять місяців. Упродовж наступних 10 років вони входять до складу так званого «активного» резерву, який налічує 38 000 осіб. Після цього їх переводять до «підготовленого» резерву, що нараховує близько 80 000 осіб з військовою підготовкою. Із реєстрів резервістів їх вилучають після досягнення 60-річного віку.
Ці сили додатково підсилює територіальна оборона на неповний робочий день — Добровольчі сили національної оборони, які об’єднують понад 5 400 осіб. Територіальні сили також підкріплюються нещодавно створеними офісами комендантів, а також кількома тисячами членів Спілки стрільців – урядової парамілітарної організації.
Столиця інновацій
На Baltic Miltech Summit, що на початку травня пройшов у Вільнюсі, міністерка національної оборони Литви Довілє Шакалєнє звернулась до виробників озброєння: “будь ласка, працюйте разом, виробляйте так багато, як зможете, ми точно купимо це, нам треба використовувати це, щоб уникнути більших проблем.” Литва й дійсно докладає чималих зусиль у цьому напрямку. Лише цього року з’явилися новини про закупівлю боєприпасів для України на суму 20 млн євро, уряд Литви профінансував закупівлю українського далекобійного озброєння на 10 мільйонів євро для Сил оборони України, передала на потреби Сил оборони України вантажівки, а також запасні частини до американських бронетранспортерів M113, переносні зенітні ракетні комплекси, дрони, тепловізори та навантажувачі тощо.
А від початку війни Литва надала Україні військову допомогу на суму близько 800 млн євро.
Пані міністр наголошує на розвитку внутрішнього виробництва, зосередженого навколо чотирьох стратегічних кластерів, а саме:
- виробництво боєприпасів та вибухових речовин,
- системи безпілотників і боротьби з дронами,
- військової техніки та підтримка на полі бою для кращої логістики,
- а також розвиток морських оборонних технологій, включно з морськими дронами.
За словами міністерки, Литва “рухається у напрямку” виробництва 155-мм снарядів та модульних метальних зарядів, вітчизняного виробництва тротилу (TNT). Боєприпаси калібру 30 та 35 мм для бойових машин піхоти наразі “перебувають на різних етапах розробки та випробувань”. Міністерка каже, що ключовим для Литви стає промислове співробітництво – Литва хоче стати більш незалежною від імпорту, але “партнерства залишаються важливими.” На доказ цього на саміті за участі міністра економіки та міністерки оборони було підписано два меморандуми про співпрацю між литовськими та німецькими оборонними компаніями.
Перший – між Granta Autonomy (про яких розповідав Мілітарний) та Rheinmetall Electronics, співпраця між якими буде спрямована на підвищення ситуаційної обізнаності військової техніки за рахунок інтеграції рішень з використанням БПЛА. У межах взаємної співпраці передбачається обмін інформацією щодо новітніх технологій, нових сценаріїв використання, а також досвідом, отриманим в Україні. Це рішення, за словами сторін, “забезпечить взаємосумісність між збройними силами Німеччини та Литви.”
Другий меморандум – між німецькими Quantum Systems та литовськими Aktyvus Photonics, що передбачає інтеграцію передових литовських лазерних технологій у безпілотні системи, керовані штучним інтелектом. Згідно з поширеним прес-релізом, “це партнерство закладає основу для довгострокової присутності [Quantum Systems] в Литві та створення регіонального хабу безпілотних систем — на підтримку безпеки Балтійського регіону, операцій НАТО та німецької бригади, розгорнутої тут.” До речі, німецька 45-та бронетанкова бригада почала функціонувати у квітні 2025 року.
Довілє Шакалєнє також підкреслила важливість спільних зусиль з українськими оборонними підприємствами і анонсувала спільне виробництво зброї для України в Литві з використанням “українських технологій”.
Щоб координувати ці зусилля Литва також оголосила про створення Національного оборонно-промислового холдингу для координації та нагляду за стратегічними проєктами в оборонній сфері, сприяння залученню іноземних інвестицій і створенню спільних підприємств з міжнародними партнерами.
Литва намагається знайти свою нішу і розбудувати себе як інноваційний хаб. Країна вже є найшвидше зростаючою стартап-екосистемою в Центрально-Східній Європі і схоже, хоче стати лідером розвитку оборонних технологій зокрема. Зараз у Литві діє 100 оборонних підприємств, серед них є і ті, хто активно працює з Україною. Стівен О’Браян, президент Northrop Grumman International, міжнародного відділу американської оборонної та аерокосмічної компанії, так метафорично визначив сильні сторони Литви: “Що більші повітряні сили, то менш інноваційними вони стають. І навпаки. Те саме можна сказати і про литовську оборонну промисловість — вона гнучка, дає можливості. Близькість до України та абсолютна підтримка з боку Міністерства оборони Литви й литовського народу надають Литві волю дивитися на події інакше.”
На початку травня Міністерство економіки та інновацій разом з Агенцією інновацій анонсувало запуск ініціативи Vytis ( названа за символічною фігурою на гербі Литви), спрямовану на зміцнення оборонно-промислового потенціалу країни, підтримку інновацій та підвищення міжнародної конкурентоспроможності. На реалізацію передбачено 300 мільйонів євро, а працюватиме вона як платформа за принципом «єдиного вікна», надаючи всебічну підтримку компаніям — від реалізації ідей до сприяння експорту.
Можливі сценарії
Нещодавно в інтерв’ю колишньому міністру закордонних справ Габріелю Лансбергісу стратегію активної підготовки до війни підтримав генерал Бен Ходжес, зазначивши, що “якщо Росія ухвалить фатальне рішення атакувати, найбільш імовірним напрямком буде північ Литви в бік Даугапілса. У найгіршому випадку на прибуття підкріплень може знадобитися до двох тижнів. Тому нинішні заходи — мінні поля, барикади, інженерні перепони та навіть ідея закупівлі танків Leopard — цілком виправдані. Потрібно бути готовими негайно знищити будь-який ворожий плацдарм.”
Коли ідеться про наймовірніші точки атак, часто згадують також Сувальський коридор, де навесні 2024 литовці спільно в поляками проводили військові навчання.
Станом на середину травня 2025 року Литва вийшла з двох конвенцій – заборони касетних боєприпасів та протипіхотних мін, що дозволить посилити кордон з Білоруссю шляхом мінування.
За даними європейських спецслужб, Російська Федерація може напасти на країни Європейського Союзу вже через 3-5 років, а у Варшаві під час виступу на конференції Defence24 Days міністерка оборони Литви припустила, що цей термін може бути ще коротшим – лише два-три роки.
Однак на Baltic Miltech Summit у коментарі Мілітарному Довілє Шакалєнє ухилилась від оцінки готовності Литви протистояти Росії через 2 роки, сказавши, що вона б “справді хотіла”, щоб Литва була готова “на 12 за шкалою від 0 до 10, оскільки у країни “немає вибору і ми маємо рухатися дуже швидко”. Пані міністерка також вважає, що саме “від нас залежить, чи Росія справді нападе. Не тільки від нашої готовності, але і розуміння Росії, що ми готові”.
Можливо, частота різноманітних заходів, конференцій та хакатонів, які останнім часом відбуваються у Польщі та країнах Балтії один за одним, мають не лише практичну мету – побудувати діалог між учасниками ринку та стимулювати співпрацю, але і комунікаційну – показати агресору свою готовність та згуртованість.
Не під запис у кулуарах конференції литовці неохоче обговорюють можливі сценарії своїх дій у разі вторгнення. Дехто висловлює сумніви щодо того, чи зможе неповороткий державний апарат оперативно адаптуватися до сучасних викликів, а також чи є достатньо людей, здатних чинити значущий опір.
Готуючись до війни, Литва робить усе, щоб вона не стала неминучою. Але, здається, у цій формулі Україна залишається змінною, від якої залежить майже усе.
https://militarnyi.com/uk/articles/yak-lytva-gotuyetsya-do-vijny-shhob-ne-voyuvaty/