Ось наскільки серйозно США сприйняли свою присутність в Арктиці — наразі у них лише два функціональні криголами, у порівнянні з російським флотом щонайменше 46. Усунення цієї невідповідності стало терміновою стратегічною необхідністю.
І все ж контракт на будівництво трьох нових суден відстає від графіка на п’ять років, і витрати зросли з 2 мільярдів до 5,1 мільярда доларів. Перший корабель мав бути готовий цього року, але тепер це відкладено на 2029 рік.
Цього року США домовилися з Канадою та Фінляндією про створення консорціуму для будівництва більшої кількості суден і обміну досвідом, що матиме вирішальне значення для виробництва того, що, за словами американських джерел, потребуватиме від 70 до 90 кораблів союзників у найближчі роки.
У зв’язку з таненням арктичної криги безпрецедентними темпами відкриваються нові судноплавні шляхи та величезні запаси природних ресурсів — нафти, газу та рідкісних мінералів. Ця трансформація підвищила стратегічну цінність Арктики, залучивши глобальні сили, які прагнуть встановити або розширити свої плацдарми.
США, Канада та їхні союзники по НАТО ведуть гонку з високими ставками з Росією та Китаєм за забезпечення доступу, ресурсів і впливу на цій території, що швидко розвивається.
Союзники кажуть, що вони прагнуть до спільної Арктики, але Росія дотримується кардинально іншого підходу. Великі претензії, військові укріплення та спільні ініціативи з Китаєм свідчать про поштовх до консолідації контролю.
Російсько-китайське партнерство загрожує порушити крихку рівновагу в Арктиці, підкреслюючи нагальну потребу у відповіді НАТО. Країни-члени Альянсу, особливо ті, що мають прямі арктичні кордони, стикаються з проблемою утвердження суверенітету та підтримки безпеки, сприяючи міжнародній співпраці та поважаючи права корінних народів.
Підрахунки свідчать про те, що 13% нерозвіданої нафти у світі, 30% невикористаного природного газу та багатство рідкоземельних мінералів замкнені під морським дном Арктики. Важливість таких ресурсів для енергетичної безпеки та технологій майбутнього робить регіон критичною ареною для економічного впливу.
Арктика також готова змінити світову торгівлю, оскільки Північний морський шлях стане більш судноплавним, скоротивши відстані між Азією та Європою на цілих 40%.
Для НАТО ця зміна є як можливістю, так і ризиком. Відкрита, безпечна Арктика може зміцнити економічну стабільність для всіх членів альянсу, тоді як спірна або мілітаризована Арктика під контролем Росії та Китаю може завадити торгівлі, перешкодити доступу до ресурсів і обмежити свободу судноплавства.
Росія зайняла дедалі агресивнішу позицію, претендуючи на великі ділянки дна Арктики як на свою суверенну територію. Вона укріпила Кольський півострів, створила ряд арктичних баз і розширила свій криголамний флот.
Кремль також провів масштабні військові навчання в регіоні — деякі з Китаєм — сигналізуючи про свій намір встановити контроль над Арктикою та її ресурсами. Тим часом Китай, який оголосив себе «приарктичною державою», робить власний шлях — фінансує інфраструктурні проекти, проводить дослідження та співпрацює з Росією для розвитку та доступу до Північного морського шляху.
Альянс між Москвою та Пекіном, що розвивається, загрожує підірвати регіональну стабільність, оскільки обидві країни переслідують інтереси, що суперечать цінностям НАТО щодо прозорості, верховенства права та спільного доступу.
Західний альянс шукав узгодженого шляху через Арктичну раду, яка шукала спільну згоду з низки питань, включаючи навколишнє середовище. Сім із восьми членів є членами НАТО, і Росія також мала місце. Але діяльність органу була заморожена, коли Росія почала повномасштабну війну проти України у 2022 році.
Тепер члени НАТО повинні визнати, що часи змінилися, і відповідно адаптувати свої арктичні стратегії. Для Канади та США це означає збільшення інвестицій у криголами, посилення спостереження та зміцнення арктичної інфраструктури.
Посилене спостереження також має важливе значення для моніторингу російської та китайської діяльності в регіоні. Супутникова розвідка, морські патрульні літаки та безпілотні системи допоможуть НАТО краще розуміти події та реагувати на них у режимі реального часу, тоді як удосконалені радіолокаційні установки та системи раннього попередження матимуть вирішальне значення для швидкого реагування на будь-які загрози.
Союзники по НАТО також працюють над розширенням і модернізацією інфраструктури Арктики. Злітно-посадкові смуги, порти та бази на Крайній Півночі служать основними матеріально-технічними центрами, що дозволяють силам діяти в таких складних умовах і дозволяють швидше розгортати та підтримувати операції.
І це не лише військовий пріоритет. Покращена інфраструктура також життєво важлива для пошуково- рятувальних операцій, наукових досліджень і моніторингу навколишнього середовища — усе це підкреслює прагнення до мирної, стабільної Арктики.
Альянс також має забезпечити дотримання прав корінних громад. Корінні народи населяли Арктику протягом тисячоліть і володіють безцінними знаннями, життєво необхідними для сталого розвитку та охорони навколишнього середовища в регіоні.
Країни НАТО повинні залучати корінні громади як партнерів, консультуючи їх щодо політики, яка впливає на їхні землі та засоби до існування. Повага до прав корінного населення та врахування його поглядів є важливими не лише з етичних міркувань, але й для забезпечення стабільності та довіри.
Арктика є однією з найбільш вразливих екосистем у світі, і, хоча Росія та Китай продовжують видобуток ресурсів, мало враховуючи вплив на навколишнє середовище, стратегія НАТО щодо Арктики має надавати пріоритет стійкості. Це означає встановлення високих стандартів для операцій в Арктиці, обмеження екологічних порушень та інвестування в дослідження, щоб краще зрозуміти вплив зміни клімату на регіон.
Щоб подолати ці багатогранні виклики, НАТО має представити єдину арктичну стратегію, наголошуючи на стримуванні, співпраці та стійкості. Система безпеки, яка надає пріоритет спільному доступу, поважає територіальний суверенітет і зменшує ризики, є важливою для протидії амбіціям Росії та Китаю.
Оскільки найбільші авторитарні держави прагнуть змінити правила на Крайній Півночі, НАТО має вжити рішучих заходів, інвестуючи в інфраструктуру, посилюючи спостереження та налагоджуючи партнерські відносини з корінними громадами. Лише об’єднавшись і діючи на випередження, НАТО може забезпечити відкриту, стабільну Арктику, де умови встановлюють вільні нації, а не авторитарні держави.
Даг Лівермор є старшим віце-президентом із розробки рішень у CenCore Group і заступником командира загону спеціальних операцій – Об’єднаного командування спеціальних операцій Національної гвардії армії Північної Кароліни. На додаток до його ролі директора із залучення Ініціативи нерегулярних військових дій, він є національним директором із зовнішніх комунікацій Асоціації сил спеціального призначення, національним віце-президентом Асоціації спеціальних операцій Америки, директором з розвитку Інституту Коріолі та є головою Комітету з адвокації «Ніхто не залишиться позаду».
Відмова від відповідальності: висловлені погляди є авторськими і не відображають офіційних позицій уряду США, міністерства оборони чи міністерства армії.
«Europe’s Edge» — це онлайн-журнал CEPA, який висвітлює критичні теми зовнішньої політики в Європі та Північній Америці. Усі думки належать автору та не обов’язково відображають позицію чи погляди інституцій, які вони представляють, або Центру аналізу європейської політики.
https://cepa.org/article/the-high-north-nato-confronts-russian-and-chinese-ambitions/