Імміграційна політика Естонії суперечлива, я засуджую обхід системи квот шляхом використання орендованої робочої сили та хочу чітких стандартів для іноземних працівників – з тими самими вимогами та умовами, що й для місцевих працівників, пише Кайа Васк, голова Центральної спілки профспілок Естонії
Сьогодні в Естонії говорять про збільшення квоти на іноземну робочу силу з метою скоротити нестачу працівників. Як голова Естонського центрального союзу профспілок я розумію занепокоєння роботодавців, оскільки брак робочої сили торкається багатьох галузей, від водіїв до інженерів. Однак, як представник працівників, я бачу ширшу картину і рекомендую роботодавцям обговорити квоту на робочу силу з профспілками, щоб забезпечити справедливе ставлення до працівників із третіх країн та дати їм можливість інтегруватися у суспільство. Адже більшість із них залишаться в Естонії назавжди, а фактична імміграція у багато разів перевищує річну квоту.
Нестача робочої сили – серйозна проблема. Особливо у тих професіях, які не мотивують місцевих жителів навіть за умов безробіття. Я згодна з міністром Рійною Сіккут, яка наголошує на необхідності насамперед направити на ринок праці непрацюючих місцевих жителів, але я також підтримую системний підхід, що враховує як потреби людей, так і можливості держави.
В Естонії працюють тисячі людей із третіх країн
Цього року квота на іноземну робочу силу дозволить приїхати до Естонії 1303 працівникам із третіх країн, але роботодавці хотіли б значно її збільшити. Зазначу, що з 2015 року кількість працівників, що прибувають до Естонії, перевищує кількість тих, хто виїжджає: позаминулого року було близько 50 000 прибулих і приблизно 10 000 тих, хто виїхав. Число іммігрантів можна порівняти з населенням Тарту і Нарви разом узятих. Однак у Центральному союзі профспілок (EAKL) ми прагнемо, щоб працівники з третіх країн мали ті самі права та умови, що й місцеві працівники.
Кілька років тому, близько дев’ятої години вечора, я їхала на трамваї з центру міста у бік Юлемісте. Я була єдиним пасажиром нордичного типу, і в той момент, коли поліцейські зупинили трамвай між двома зупинками, увійшли до задніх і передніх дверей одночасно і почали перевіряти документи у пасажирів трамвая, я була збентежена. У легкій паніці я думала про те, де мої документи, і з подивом побачила, що виявилася єдиною людиною, яку не попросили показати посвідчення особи. Не знаю, чи була причина такого особливого ставлення до мене, але по-людськи я відчула себе ніяково, мені хотілося, щоб зі мною зверталися нарівні з іншими пасажирами. Пізніше я дізналася, що в цей час на роботу їдуть люди до центру розфасовки, розташованого в Юлемісті. Тобто цілком порядні городяни, що сплачують податки.
Для адаптації потрібна естонська мова
Також хочу наголосити на необхідності мовного навчання та закликаю підприємців взяти на себе відповідальність та пропонувати своїм співробітникам безкоштовні мовні курси в той час, який підходить їм за графіком, оскільки існує безліч робочих місць – за змінами, за графіком – які не дозволяють вивчати мову у звичайний час. У такому разі байдужість роботодавця у питанні мовного навчання може поставити іноземного працівника у невигідне становище порівняно з іншими та завадити його професійному розвитку через недостатнє знання естонської мови.
Як лідер Центральної спілки профспілок я вважаю, що вивчення естонської мови є важливим для розвитку мультикультурного суспільства, тому що провал так званої м’якої інтеграції вже очевидний на прикладі нездатності російськомовної громади Естонії вивчити естонську мову за 30 років.
Імміграційна політика потребує єдиної системи
Імміграційна політика Естонії суперечлива, я засуджую обхід системи квот шляхом використання орендованої робочої сили та хочу чітких стандартів для іноземних працівників – з тими самими вимогами та умовами, що й для місцевих працівників. Порівнюючи квоту з кількістю мігрантів, які приїжджають до країни, наважуся стверджувати, що квота втратила свою силу як механізм, що регулює робочу силу, що прибуває з-за кордону, оскільки підприємці, користуючись винятками, залучають до країни в рази більше мігрантів, ніж дозволяє квота.
Я стурбована пробілами імміграційної політики та підтримую запровадження єдиної системи для працівників із третіх країн. Я бачу рішення в тому, щоб включити до колективних договорів розділ, що регулює використання іноземної робочої сили, та запровадити єдині правила для всіх працівників. Це дозволить встановити чіткі правила та забезпечити рівне ставлення до працівників із третіх країн нарівні з місцевими працівниками. Як керівник Центральної спілки профспілок я чекаю справедливого та рівного ставлення до всіх людей, які працюють в Естонії.
Профспілки та роботодавці могли б обговорити питання іноземної робочої сили
Враховуючи, що квоти на імміграцію втратили свій сенс, я з боку Центральної спілки профспілок, бачу як рішення можливість домовитися з роботодавцями з питань робочої сили, що прибуває з-за кордону.
Я закликаю сторони – роботодавців, профспілки та уряд – сісти за стіл переговорів та знайти баланс між потребами у робочій силі, кількістю працівників із третіх країн та їхніми правами.
Я також наголошую на необхідності вжиття заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей для місцевих та іноземних працівників. Ціль полягає в тому, щоб запропонувати комплексний підхід у питанні інтеграції іноземної робочої сили в естонське суспільство, забезпечуючи при цьому стабільність і стійкість державної політики в питаннях ринку праці.