За даними Департаменту статистики, у депривації мешкає 6,2% населення, тобто близько 84 000 жителів Естонії.
Дані показали, що третина населення не має достатньо накопичень на покриття непередбачених витрат. З яких ознак оцінюється депривація? Які з основних благ люди не можуть собі дозволити і хто відчуває депривацію найболючіше? Ситуацію у суспільстві відображає проведене Департаментом статистики соціальне дослідження Естонії 2023 року.
За словами провідного аналітика Департаменту статистики Епп Реммельг, рівень депривації показує частку тих людей, які мають матеріальні та соціальні позбавлення. У депривації, коли люди не можуть дозволити собі багато із загальноприйнятих у суспільстві благ, у 2023 році проживало на 1% менше людей, ніж роком раніше. Минулого року у депривації проживало 6,2% населення, тобто близько 84 000 осіб. «Кожен третій житель Естонії визнає, що не здатний покрити непередбачені витрати, і кожен четвертий зазначає, що відпустка раз на рік поза домом йому не по кишені. Дві пари хорошого вуличного взуття не можуть собі дозволити понад 20 000 людей», – каже аналітик.
У чому різниця між бідністю та депривацією?
Депривація є однією із граней бідності. Для вимірювання бідності використовуються різні методи з оцінкою ризику бідності (у т. ч. відносної бідності), соціальної знедоленості, депривації та дуже низької трудової активності у домогосподарстві. Найбільш поширеними показниками бідності у нас є відносна та абсолютна бідність, вони засновані на аналізі доходів. Однак депривація, як один із показників бідності, ґрунтується на власній оцінці респондента. Тому не всі люди, які отримують дохід нижче за межу відносної бідності , відразу ж опиняються в депривації, оскільки в деяких з них можуть бути накопичення, у багатьох випадках люди також звикли справлятися з невеликим доходом і відповідним чином адаптують свої споживчі звички.
За даними соціального дослідження 2023 року, депривацію відчувала кожна шоста людина, яка проживає у відносній бідності. У той же час 40% людей, які зазнають депривації, мають доходи вище межі відносної бідності. З одного боку, це вказує на низьку межу відносної бідності, а з іншого — також на те, що у цих людей можуть бути заощадження або ж мають більш високі потреби в споживанні. “Отже, для отримання повного уявлення про бідність суспільства необхідно стежити за різними показниками вимірювання бідності”, – наголошує Реммельг.
Які компоненти входять до оцінки депривації?
Рівень депривації показує частку тих людей, які не можуть собі дозволити щонайменше п’ять компонентів із тринадцяти:
- своєчасна оплата оренди та комунальних витрат;
- підтримка тепла у будинку;
- покриття непередбачених витрат;
- харчування м’ясом, рибою або продуктами, що містять рівноцінні білки, раз на два дні;
- відпустка протягом тижня поза домом;
- автомобіль;
- заміна старих або зламаних меблів;
- заміна зношеного одягу на новий;
- наявність як мінімум двох пар вуличного взуття, що знаходиться в хорошому стані та підходить для нашого клімату;
- витрата на себе хоча б невеликої суми грошей щотижня;
- регулярна участь у платних видах дозвілля;
- зустріч із друзями/сім’єю за столом хоча б раз на місяць;
- за потреби використання будинку інтернету в особистих цілях.
Хто відчуває депривацію найбільше?
«Найбільше у депривації опиняються мешканці віком 65 років і старші (8,4%), найменше — особи віком 16–24 років (3,5%). Найбільше зниження рівня депривації спостерігалося серед одиноких осіб молодше 65 років, найбільше підвищення серед батьків-одинаків», — сказала аналітик.
Серед наших домогосподарств найбільше депривацію відчувають батьки-одиначки з дітьми. За останні три роки рівень депривації серед них підвищився вдвічі. У 2023 році в депривації виявлялося майже кожне п’яте домогосподарство, що перевищило рівень депривації тих домогосподарств, які складаються з одного члена похилого віку. Проте серед домогосподарств, які з одного члена, депривація в останній рік скоротилася.
Серед жінок рівень депривації на 2% вищий, ніж серед чоловіків. Найнижчий рівень депривації у 2023 році відзначався у Тартуському повіті (4%), а також у Раплаському, Йигеваському, Харьюському повітах (5%), а найвищий – в Іда-Вірусському, Вирусському (12%) та Пилваському (9%). повітах.
Майже кожен третій житель Естонії не справляється із непередбаченими витратами
При розгляді компонентів депривації окремо можна побачити, що кожна третя людина не впорається з непередбаченими витратами на суму 630 євро. Сума непередбачених витрат, яка використовується як показник, змінюється щороку і залежить від межі відносної бідності за позаминулий рік. Таким чином, майже третина жителів Естонії не має такої великої суми накопичень на непередбачені ситуації і при необхідності вони не можуть дозволити собі зайняти таку суму.
«Більше чотирьох осіб із десяти із фінансових причин не можуть собі дозволити щорічну відпустку протягом тижня поза домом. Тут ми маємо на увазі не тільки далекі закордонні поїздки, а й мальовничі походи з наметами Естонією або візити до друзів і родичів, які живуть далеко», — додала Реммельг.
Заміну меблів не можуть собі дозволити 18% населення. “При цьому тут не мається на увазі заміна всіх меблів відразу, а, наприклад, заміна шафи, дивана або будь-якого іншого предмета меблів, у тому числі за допомогою розстрочки, або придбання уживаних меблів”, – пояснила аналітик.
При розгляді даних за віковими групами можна помітити, що три перші компоненти, що входять до оцінки депривації, найбільше не можуть собі дозволити люди старше 65 років. Однак регулярна участь у платних видах дозвілля не може собі дозволити майже кожен десятий неповнолітній (0–17 років).
Оцінки базуються на даних соціального дослідження Естонії 2023 року, головним представником суспільного інтересу якого є Міністерство соціальних справ. У дослідженні брали участь 5564 домогосподарства. У дослідженні збиралися дані щодо річного доходу, тому у 2023 році запитувалися дані щодо доходів за 2022 рік. Річний дохід необхідний для розрахунків показників бідності та нерівності. Соціальне дослідження проводиться на основі єдиної методики у всіх державах ЄС.
https://rus.postimees.ee/7961509/bolee-80-000-zhiteley-estonii-zhivut-v-deprivacii-chto-eto-znachit