Останні дані Elering показують, що минулого року в Естонії вперше було вироблено більше електроенергії з відновлюваних джерел енергії, ніж викопного палива. Це, здавалося б, позитивна новина затьмарюється тим фактом, що минулого року електроенергії імпортували більш ніж у 3,5 рази більше, ніж на рік раніше, пише Міхкель Лоорітс, виконавчий директор KC Energy
Востаннє Естонія експортувала електроенергію у 2018 році, після чого ми зробили великий крок назад. 2019 року на імпорт припало 43% спожитої електроенергії. З того часу частка електроенергії, що закуповується, з кожним роком знижувалася і в 2022 році склала 12%. На жаль, минулого року ми повернулися до рівня 2019 року, коли 43% спожитої електроенергії припало на імпорт.
При цьому варто зазначити, що протягом останніх восьми років у внутрішньому споживанні електроенергії в Естонії значних змін не було, тобто обсяги споживання залишалися досить стабільними. Якщо 2021 року загальний обсяг споживання становив 9 ТВт · год, то 2022 року він знизився до 8,5 ТВт · год, а минулого року загальний обсяг споживання становив 8,6 ТВт · год.
Якщо ми змушені імпортувати стільки споживаної електроенергії, значить, у нас немає конкурентоспроможного та сталого виробництва електроенергії. Серйозність проблеми ілюструє випадок з Аувер як єдиною постійною електростанцією в Естонії: її тимчасове відключення змушує запускати старі і дорогі сланцеві станції. Крім того, ми дуже сильно залежали від виробленої за кордоном електрики, яка, хоч і дешевша, ніж електрика, вироблена на сланцевих станціях, не повинна бути кращим варіантом, про що свідчить потенційний ризик несправності зовнішніх з’єднань.
Здебільшого ми імпортували відновлювану та атомну електроенергію з Фінляндії та інших країн Північної Європи. Позитивно, що ми маємо необхідні для цього зовнішні з’єднання, але, з іншого боку, залежність від імпорту означає ризики для місцевої енергетичної безпеки та надійності поставок. Адже ми всі розуміємо, що чим довша лінія електропередачі, тим більша ймовірність того, що на іншому кінці не виявиться електрики. Прикладом цього є як наслідки зимового шторму в розподільній мережі, коли споживачі в кінці лінії були змушені чекати відновлення подачі електроенергії кілька днів, так і новини минулого тижня про несправність кабелю Estlink, що ще більше знижує наші можливості експорту електроенергії.
Поломка кабелю постійного струму EstLink – 2 також продемонструвала негативний вплив рясного імпорту відновлюваної енергії на пересічного споживача. Так, через несправність біржова ціна на електроенергію в Естонії 28 січня була в сім разів дорожчою, ніж у Фінляндії. Крім того, орієнтація на експорт призводить до того, що промислові підприємства позбавляються необхідних ресурсів, оскільки вони не мають місцевих партнерів в Естонії, які могли б фіксувати їх вхідні ціни на тривалий термін.
Незважаючи на швидкий розвиток відновлюваної енергії, в Естонії поки що немає достатнього постійного виробництва, щоб покривати власне споживання. Тому перед нами постає питання, на яке необхідно дати відповідь: зелений перехід здійснюватиметься за допомогою місцевої чи імпортованої зеленої енергії з огляду на ризики, пов’язані з останньою?
Якщо ми вирішимо, що хочемо разом із зеленим переходом досягти і надійності поставок, але нам слід врахувати, що виробництво та споживання мають бути максимально наближені один до одного. Якщо хочемо реалізувати зелений перехід з допомогою зовнішніх з’єднань, то зелений перехід не забезпечить нам надійність поставок.
Для того, щоб успішно реалізувати зелений перехід самотужки, ми повинні як споживачі бути готові прийняти чітке рішення про споживання зеленої енергії, а не енергії з мережі невизначеної класифікації. Через поведінку споживачів ми зможемо ще швидше збільшити потужності виробництва відновлюваної електроенергії.
На ринок слід вивести рішення щодо накопичення енергії, що забезпечують надійність постачання та стабільність цін на електроенергію, а також комбіновану вироблення відновлюваної енергії, тобто гібридні парки. Комбіноване виробництво відновлюваної енергії – це сукупний вплив сонячної енергії, енергії вітру та накопичувачів, що дозволить максимізувати вироблення та запропонувати конкурентоспроможну та стабільну ціну.