Європейський союз має бути здатним функціонувати після розширення, але Естонія стоїть перед непростим вибором, вважає редактор відділу думок Ерккі Баховські.
У четвер міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок виступила в МЗС з важливою промовою, в якій зробила низку пропозицій, здатних кардинально змінити Європейський Союз. Звісно, необхідність реформування Євросоюзу зросла у геометричній прогресії у зв’язку з можливим вступом до ЄС України, а також низки країн Західних Балкан.
Що ж сказав Бербок? По-перше, вона оголосила, що Німеччина готова відмовитись від посади комісара в Єврокомісії. Ця ідея ґрунтується на розумінні того, що європейські структури не можуть зростати нескінченно, і, на думку Бербок, пост комісара може бути розподілений між кількома державами-членами.
По-друге, міністр закордонних справ Німеччини висловилася про необхідність відмовитися від права вето країн у більшості областей, таких як оподаткування та зовнішня політика. «І це проста політична математика, що з 36-го вето в ЄС ризик обструкції в деяких місцях стає некерованим», – сказала Бербок.
У той час як в інших місцях обговорюються плани реформування ЄС, Бербок містить складні питання для Естонії. Адже Естонія завжди була зацікавлена в тому, щоб кожна країна-член мала свого комісара в Єврокомісії, а питання оподаткування та зовнішньої політики залишалися в компетенції країни-члена, тобто, щоб зберігалося право вето в цих сферах.
Але війна в Україні може докорінно змінити ситуацію. За даними, Кая Каллас заявила в жовтні в інтерв’ю газеті Financial Times, що Естонія готова відмовитися від грошей ЄС і стати нетто-донором, якщо Україна стане членом Європейського союзу. Але що ж далі? Чи готова Естонія відмовитися від посади комісара та права вето у низці областей?
Це питання вибору. Для Естонії – і для багатьох інших держав-членів – дуже важливо, щоб Україна вступила до ЄС. Це наша геополітична мета та інтерес. Тепер ми маємо зробити вибір, як це завжди буває у зовнішній політиці. Чи відмовимося ми від посади комісара та права вето заради того, щоб Україна одного разу приєдналася до Європейського Союзу? Звичайно, це питання залежить не тільки від Естонії – воно залежить насамперед від України та інших держав-членів.
Водночас Естонія зацікавлена у чинному Європейському союзі. Через Угорщину ЄС також загрожує небезпека «обоонитися» – перетворитися на різновид європейської Організації Об’єднаних Націй, на місце, яке галасує, але ні на що не впливає. Напевно, наївно сподіватися, що Естонія зможе спокійно обговорити ці питання (не забуватимемо гасла про федералізацію та диктат Брюсселя), але рано чи пізно це обговорення має відбутися.