Естонія могла б перекидати 10 мільйонів тонн українського зерна на рік, допомагаючи не лише українським фермерам, а й заробляючи сама. Наші сусіди – литовці та латиші – вже займаються цим, в Естонії поки що готуються, розраховуючи на дотації Євросоюзу.
Розмови про те, що українське зерно може піти через естонські порти, точаться вже давно. Але досі воно не пішло, у причинах розбиралася “Актуальна камера+”.
Віце-канцлер Міністерства клімату з мореплавства Каупо Ляєнеранда запевняє, що на політичному рівні між Естонією та Україною всі домовленості є. Залишилося домовитися з трейдерами, постачальниками та нашими терміналами. Також потрібна й допомога Єврокомісії.
“Ми визначили із сектором 4 різних альтернативи. Для реалізації 3-х з них потрібні дотації. І це довгий план, тому що для рішення щодо дотації, чи це європейська дотація, чи ще звідки, потрібен час. І є один коридор, який, можливо , працює без дотації, це морський коридор”, – сказав віце-канцлер Міністерства клімату з мореплавства Каупо Ляєнеранда.
Естонські порти можуть перевалювати до 10 млн. тонн зерна на рік. Інфраструктуру для цього мають два великі естонські порти – Мууга та Сілламяе.
За допомогою Муугаського зернового терміналу – до 4 млн. тонн українського зерна. Це дозволить не лише розвантажити українські зерносховища, а й, напевно, навіть підзаробити.
“Справа в тому, що наш зерновий термінал у Мууга – найпросунутіший, найбільший і найкращий у порівнянні навіть з латишами та з литовцями, у них на двох менше, ніж наш один. Але справа в тому, що у нас плече найдовше, і до нас треба ще доїхати.А їхати доведеться через польсько-український кордон, а потім через польсько-литовський кордон.А в Польщі колія європейської ширини.А що в Україні, що в Балтії колія поки що ще російської ширини. І в результаті треба десь перевантажуватись. А це збільшує вартість автоматично. Все питання в тому, хто цю вартість візьме на себе для того, щоб за ціною це плече проходило”, – пояснив економічний експерт Райво Варе.
Отже, існують два основні маршрути. Це залізницею з України до Гданська та звідти невеликими суднами до Естонії. Далі Естонія зможе перевалювати зерно вже більшими суднами. Тут виходить два перевантаження – у Польщі з поїзда на судно та в Естонії з судна до терміналу, але дотацій практично не треба.
Другий спосіб – це залізницею через Польщу. Але тут виникає вже зазначена Райво Варе проблема – ширина колії в Україні та країнах Балтії ще радянська, а у Польщі – європейська.
Основне невирішене питання в тому, що ми виходимо дорожче, ніж Польща. І звичайно, коли зернотрейдер експортує зерно, він не хоче платити за додатковий шлях. І він абсолютно правий. Але ми тут говоримо про проблему, що в Україні вже знищено складів на понад 300 000 тонн. Тобто, 300 000 тонн зерна нікуди везти. А врожай вже закінчується, і багато зерна треба вивозити з небезпечних ділянок”, – каже член правління MGT Muuga Grain Terminal Ян Липинський.
Якщо казати про дотацію, то ходять розмови про 20-30 євро за тонну. І якщо врахувати, що вивезти можна 10 млн. тонн зерна, то щорічна дотація може становити дуже велику суму. Чи піде на це Єврокомісія, невідомо. Але для Естонії можна запровадити і гібридний варіант.
“Приватні та державні оператори за підтримки держави можуть вийти з дуже низькими тарифами. І таким чином субсидія з Євросоюзу можлива, якщо й знадобиться, то вже не така суттєва. Другий варіант – це субсидія безпосередньо транспортування та перевантаження зерна з польських портів до естонських. Тоді для трейдерів виходить, що не накладно везти далі Польщі. Для них це нічого не варте. Для України це означає, що більше зерна зможе швидше покинути Україну”, – пояснив Ян Липинський.
Зерно з України сьогодні не може йти через Чорне море, оскільки шляхи заблоковані Росією, а артилерія веде обстріл українських зернових терміналів і зерносховищ. Наслідки таких дій можуть позначитися на вартості зерна у світі, оскільки Україна є одним із лідерів його виробництва. Через нестачу зерна на світовому ринку можуть зрости ціни. А дороге зерно Росії на руку, адже вона також великий виробник зерна поряд з Америкою, Європою та Україною. Але доки зерно не вивозиться, Україна втрачає мільярди.
“Мабуть зерно піде на фураж, навіть те зерно, яке можна співвіднести до дорожчих сортів, передбачуваних для харчової промисловості. А це, звичайно, величезна втрата грошей. І по-друге, та сама ініціатива. А далі що робити? Засівати на наступний сезон чи ні, адже озимі теж в Україні сіють, і вирішувати доведеться цієї осені, тобто це дуже важливе питання, і потім це все-таки дохід для держави, це від 4 до 6 млрд доларів за умов, що дірка в держбюджеті доходної частини України складає зараз через війну 40 млрд”, – зазначив Райво Варе.
Які дії Естонія вживатиме далі, щоб взяти участь у зерновій угоді 2.0.?
“Що я зараз спробую зробити, то це організувати зустріч українських партнерів з українського агросектору, які займаються зерном. Привезти їх на зустріч із нашим сектором. На рівні держави дуже багато зустрічалися, тепер приватні сектори з обох країн мають зустрітися та прорахувати способи, як діяти далі”, – сказав Каупо Ляєнеранда.
Найвигідніший з економічного погляду варіант транспортування через Білорусь відкидається з політичних причин, хоча підприємці вважають, що так можна було б не лише заробити, а й убити клин розбрату між Путіним та Лукашенком.