Розширення ЄС більше не є міражем, який розсіяно мерехтить на горизонті, а скоріше є відчутною метою, до якої країни-члени серйозно почали прагнути.
Це стало зрозуміло після того, як глави держав і урядів країн ЄС в Гранаді почали велику і складну дискусію про те, як вони готують союз до нового розширення на схід.
– Є згода, що ми повинні розширитися на ще кілька країн. Як європейці, ми дуже, дуже зацікавлені в цьому. Якщо ми цього не зробимо, тоді є інші, які на’їжджають у ці країни або намагатимуться це зробити, заявила прем’єр-міністр Метте Фредеріксен (S) після сьогоднішнього неформального саміту, який відбувся в південному іспанському місті Гранада.
Серед країн, які бажають прийняти до союзу, – Україна, Сербія, Албанія та Молдова. Але вони потраплять лише тоді, коли будуть до цього готові та відповідатимуть усім вимогам і правилам вступу, наголошує даньська Прем’єр-міністр.
– Попереду ще досить велика реформаторська робота, – підкреслює вона.
Але це також буде серйозним потрясінням для нинішніх 27 членів, якщо союз буде розширено, і це також створить величезний тиск на ЄС, у тій формі, яким він виглядає сьогодні.
– Коли ми досягнемо понад 30 країн-членів, це буде інша політична співпраця, яка також вимагатиме певних змін на більш змістовному рівні. Але ще занадто рано починати дискусії про те, як це має виглядати, каже Метте Фредеріксен.
Однак вона підкреслює, що такі країни, як Данія, які сьогодні платять у скарбницю ЄС більше, ніж отримують, не повинні будуть платити за рахунок розширення самі.
– Ніхто не повинен вважати, що ми, які традиційно зробили найбільший внесок, просто внесемо ще більше.
Не будьте заручниками
Після того, як останніми роками дебати про розширення йшли на тихому полум’ї, відколи почалася війна в Україні, воно піднялося на вершину політичного порядку денного в Брюсселі та інших європейських столицях. І серед інших держав-членів зараз велика увага приділяється тому, як має виглядати бюджет ЄС і підтримка сільського господарства зокрема в майбутньому.
Проте президент Литви Ґітанас Науседа наголошує, що майбутнє розширення повинно вистояти й не зазнати краху, коли нинішні країни-члени спочатку зроблять необхідні реформи.
– Розширення ЄС – це можливість об’єднати континент. Він не повинен бути заручником інституційних суперечок, – йдеться в його заяві.
Кая Каллас, яка є прем’єр-міністром Естонії, погоджується з цим. І хоча президент Ради ЄС Шарль Мішель у серпні заявив, що ЄС повинен бути готовий прийняти нові країни до закінчення цього десятиліття, прем’єр-міністр Естонії вважає, що це має йти ще швидше.
«Я думаю, що нам доведеться рухатися швидше, щоб бути готовими», — сказала вона раніше того ж дня.
Ми взагалі готові?
З датської сторони, однак, відмовляються встановлювати попередні терміни, коли відбудеться можливе розширення. Тут дотримуються так званого процесу вступу на основі заслуг без скорочень, і прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте з цим погоджується.
– Кілька країн хочуть стати членами ЄС, і важливо, щоб ми надали їм справжню перспективу членства. Але робити це також доведеться відповідально. Це означає, що ми дотримуємося підходу, заснованого на заслугах, із тривалими реформами, наприклад, коли йдеться про верховенство права, сказав він.
Проте не всі глави держав і урядів з однаковим ентузіазмом сприймають перспективу не в останню чергу українського членства.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан наголошує, що раніше ЄС ніколи не допускав країну, яка перебуває у стані війни. Крім того, це, здається, дорога справа, якщо допустити українців.
За підрахунками Європейської ради, Україна отримала б майже 1400 мільярдів датських крон допомоги протягом семи років, якби сьогодні була частиною Союзу. І всі нинішні країни-члени повинні будуть платити більше до бюджету та отримувати менше підтримки, в тому числі підтримки сільського господарства, якщо союз буде розширено без зайвих слів.
– Нам спочатку доведеться зрозуміти, чому для ЄС добре інтегрувати Україну і які це матиме наслідки, коли мова заходить про сільське господарство, безпеку та різні фонди. В результаті членства України з’явиться абсолютно нова аграрна політика, але чи готові ми до цього?
Звучить як Орбан.