З 4 жовтня контроль за транзитом українського зерна перенесено з українсько-польського кордону до Литви – Клайпедського порту. “Росія знищує продовольство, Литва його доставляє. Прийнято й погоджено коридор для транзиту зерна в порти Балтії, що дасть змогу зняти тиск на українському кордоні та збільшити поставки в Африку та інші країни”, – заявив міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс. Російська служба Радіо LRT попросила прокоментувати цей транзит політичного оглядача Альвідаса Медалінскаса.
– Альвідасе, чи все гладко в цій угоді?
– Політично ця угода звучить дуже красиво. Дійсно, Литва хоче допомогти Україні, українським хліборобам експортувати через литовські порти українську агропродукцію. Також Литва хоче допомогти Польщі, щоб частина українського зерна не осідала в Польщі. Адже українська продукція набагато дешевша за польську. Тому в Польщі виникли політичні проблеми, а деякі політики стали виступати з різкими заявами.
Думаю, найголовніше питання цієї угоди – перевірка і контроль цих вантажів. Сама домовленість – чудова, але виникає питання з втіленням цієї угоди в життя. Як я бачу, ні керівництво Клайпедського порту, ні керівництво Литовських залізниць поки що сильного оптимізму не демонструє.
– А чому, як ви вважаєте?
– Бізнес думає не тільки про те, як допомогти, а й про те, чи доцільно це економічно. Наразі це не виглядає економічно доцільно. У всякому разі, поки що це проблематично. Якщо вантажі підуть через Польщу залізницею, не треба забувати, що в Польщі вузькоколійка, а в Україні та Литві інша колія. А для того, щоб вирішити ці економічні моменти, потрібне рішення Євросоюзу, потрібне субсидування цього шляху. Якщо не буде такого рішення, то ця угода – приваблива, але дуже важковиконувана.
– Проблема суто технічна?
– Вузькоколійка, так, суто технічна проблема. Я б сказав, узагалі, вся логістика перевезень. Чому в Польщі виникла проблема з українським зерном? Чи не вийде так, що вона з’явиться і в Литві?
Раніше сільськогосподарська продукція вивозилася великими кораблями з портів через Чорне море. Цей шлях Росія закрила. Україна вирішила, що можна вивозити через порти Болгарії, Румунії та Туреччини. Росія заявила, що буде атакувати ці кораблі, але зараз, здається, такі кораблі пішли. Пізніше було ухвалено рішення доставляти зерно Дунаєм. Треба підкреслити, що, коли доставкою агропродукції займаються великі компанії, її простіше контролювати.
Але коли немає можливості перевозити зерно Чорним морем, Дунаєм, а Росія постійно атакує інфраструктуру, то вивезенням агропродукції стали займатися невеликі автотранспортні компанії, з’явилося багато компаній-посередників. І, природно, контролювати це вивезення дуже важко. І тому, так, частина зерна осідала в Польщі. Звідси й проблеми. Побоювання польських фермерів небезпідставні. Українське зерно набагато дешевше за польське, а потім воно опиняється на європейському ринку як вирощене в Польщі. Але це проблема не України. Тому вивезення зерна через Клайпедський порт означає більший контроль. Що ж, подивимося, як це буде працювати.
Взагалі, проблема номер один – це блокада чорноморських портів України Росією. На мій погляд, міжнародна спільнота мала б допомогти конвоювати кораблі з українською агропродукцією. Навіть під час ірано-іракської війни конвоювали вантажі через Перську затоку.
– Альвідасе, а в чому проблема конвоювання кораблів з українською агропродукцією?
– Нерішучість і боязнь. Я говорив про це західним партнерам. Я пропонував такий варіант: це можуть бути не тільки кораблі західних країн, а тих держав, куди вивозиться зерно, наприклад, Єгипет, Китай, африканські держави, щоб у Путіна не було великого бажання атакувати ці кораблі. По “натовських” кораблях він може вдарити, хто його знає, а по суднах “Глобального Півдня” не наважиться, адже він хоче мати вигляд такого собі “благодійника”, який допомагає африканським країнам.
На жаль, ми бачимо брак політичної волі для того, щоб робити такі кроки, які зменшили б можливості Путіна шантажувати і блокувати Україну.