На початку вересня ЗМІ облетіла новина про моторошний випадок у Німеччині: дорослий чоловік напав на українського хлопчика, зіштовхнув його з мосту і до смерті налякав: причиною було походження дитини. Прояви ненависті стосовно українців відбуваються, але до поліції чи преси доходять небагато людей. Rus.Postimees з’ясовував, наскільки небезпечно бути українцем в Естонії та хто з біженців викликає найбільше агресії.
Ймовірно, багато хто пам’ятає, як влітку минулого року російськомовний житель Таллінна, будучи добряче напідпитку, на пляжі в Пірита почав вимовляти українкам за їхню українську мову. Він вимагає, щоб жінки «говорили нормально». У результаті борець за «нормальну мову» наговорив собі на анулювання постійного посвідки на проживання.
Це один із найгучніших випадків образ за національною ознакою, але не єдиний. Найчастіше такі ситуації, коли у російськомовних жителів Естонії виникають претензії до українців через їхню присутність у країні, через війну та українську мову, не доходять до преси. Не завжди вони доходять і до поліції.
Чогось такого ж серйозного, як напад на дитину в Німеччині, в Естонії не зафіксовано. Щоправда, поліція визнає, що відстежити такий мотив нападу як «міжнаціональний розбрат» вдається далеко не завжди.
«Ми виділили справи, порушені за розпалювання ненависті за національною ознакою – їх було з лютого 2022 року десять. Проте статистика може не давати повної картини, – повідомила прес-служба Департаменту поліції. – Деякі справи були розглянуті як порушення громадського порядку, бо неможливо було точно встановити, що конфліктна ситуація виникла на міжнаціональному ґрунті».
Українські машини постійно дряпають
Одеситка Ірина живе в Ласнам’яї. У цьому ж районі мешкає багато її знайомих. Тільки за цей рік їй тричі навмисно подряпали машину. Машина з українським реєстраційним номером стояла біля будинку і її доводилося щоразу фарбувати, бо подряпини були глибокі і машина почала б іржавіти. Сумнівів у тому, що виною саме українська реєстрація, Ірина не має: на боці їй чимось гострим малювали знак Z.
Такі ж подряпини постійно з’являються і в її сусідів та знайомих. “У нашому дворі стоїть ще Mitsubishi на українських номерах, цю машину теж дряпали кілька разів”, – каже Ірина. Її власна машина тепер стоїть під камерою на платному паркуванні. «Мені простіше платити за паркування, ніж вчетверте фарбувати машину!».
Ірина каже, що українці, машини яких постійно дряпають, подумують про те, щоби подати якусь колективну заяву в поліцію і почати боротися з цим систематичним вандалізмом спільно, оскільки окремі заяви не дають жодного результату. Ірина подавала заяви до поліції тричі. Поліцейські приїжджали, брали записи з камер спостереження у дворі, але це нічим не закінчилося. «Тиша», – озвалася Ірина про стан справи.
«Ти просто відчуваєш це всоте»…
Rus.Postimees поспілкувався з багатьма представниками української спільноти Естонії. Всі вони стикалися з вербальною агресією на свою адресу і знають, що образи чують час від часу члени їхньої родини, знайомі чи подруги. Саме подруги, тому що, за нашими спостереженнями, насамперед образам зазнають жінки, а переслідуванням або буллінгу в Мережі – молоді дівчата.
Усі українки, з якими ми спілкувалися, зазначають, що навчилися пропускати злі репліки повз вуха: на кожний рот не накинеш хустки. Вони визнають, що часто такий випадок залишає дуже неприємний осад, але заявляти особливо нема про що, тому що людина не чіпає тебе фізично. Більше того, грубість не завжди можна прямо пов’язати з тим, що маєш певну національність.
«Багато хто не кричить тобі прямо, що ти українка, тому я тебе ненавиджу. Ти просто відчуваєш цей контекст, тому що подібне трапляється з тобою всоте, – розповіла нам одна з українок, що живуть в Естонії. – Є люди, яким наша присутність у країні дуже не подобається».
Українка Олександра зазнала у соцмережах відвертого буллінгу кілька разів. Вперше до симпатичної дівчини прийшов знайомитися Дмитро і запросив її випити кави. Дівчина переглянула його профіль, виявила в ньому георгіївські стрічки і від кави в його товаристві відмовилася. Відмова викликала у Дмитра потік злості та нецензурної лайки. Олександра заскринила його повідомлення та заблокувала відправника.
Вдруге Олександра зазнала цілеспрямованого переслідування в Мережі вже з боку жінки. Українка займається наданням послуг з прибирання та миття вікон. Якась Катерина А. почала писати у всіх групах, де Олександра розміщувала свої оголошення про послуги, що Олександра погано миє вікна та ще й краде.
Гіпотетично це могло бути правдою. Однак зазвичай, якщо людина (магазин, або ресторан – потрібне підкреслити) надає нам погані послуги, ми пишемо конструктивний пост у соцмережах про те, що саме, коли і чому нас не влаштувало. Якщо у нас щось крадуть, ми звертаємось до поліції.
Олександра стверджує, що ніколи не зустрічалася з Катериною і не надавала їй послуги, і, відповідно, не могла щось вкрасти.
За її словами, всі спроби прояснити ситуацію та отримати хоч якісь докази звинувачень провалювалися.
Ми виходили з того, що звинувачення клієнта можуть бути правдою, тому хотіли дізнатися про точку зору Катерини. Однак нам не вдалося з нею зв’язатися – її профіль був видалений.
Олександра каже, що сама написала на Катерину заяву в поліцію, бо впевнена у своїй правоті і не хоче, щоб у Мережі її безпідставно полоскали як злодійку.
Дівчина стверджує, що Катерина не бачила її жодного разу та не знає, що Олександра працює абсолютно легально, сплачує податки. “Я готова до розголошення, тому що вона просто на рівному місці знищує мою репутацію!” – каже Олександра.
На щастя, не всі нападки бувають настільки серйозними, що доводиться звертатися до правоохоронців. У багатьох випадках ворожість відчувається, але прямих збитків не тягне.
Одна з наших співрозмовниць, Лілія, мешкає у Пярну. За її словами, місто загалом дуже комфортне для біженців, люди привітні. Тим не менш, є ті, хто вважає за потрібне постійно зганяти своє невдоволення присутністю українців, якщо у них є така можливість.
Лілія розповіла, що зіткнулася з дуже непрофесійною та грубою поведінкою медсестри, коли потрапила до лікарні. Лілія сама медик і впевнена, що медсестра була неправа, але просто не могла приховати свого невдоволення українцями. «Це було помітно і за висловлюваннями, і взагалі щодо грубого ставлення. Зазвичай медперсонал в Естонії дуже чемний», – наголосила наша співрозмовниця.
В одному з мережевих магазинів, куди Лілія та її дочка постійно ходять, касирка почула одного разу українську мову і після цього стала постійно лаятися чи чогось чіплятися, якщо українки потрапляли на касу на її зміну. Ми поцікавилися у Лілії, які можливості має касир, якщо їй не подобається покупець, виявити своє незадоволення.
«Ну, наприклад, вона постійно лаялася на нас через те, що ми набираємо овочі не до їхніх пакетів, які коштують грошей, а до своїх. Через це збиралася велика черга. Коли це повторилося, бог знає вкотре, нам довелося покликати менеджера, який підтвердив, що ми можемо користуватися своїми пакетами і нічого не порушуємо. Але вона просто не могла дати нам спокій».
«Я думаю, що скоро поїду додому»
Ілля – єдиний наш співрозмовник – чоловік. Він торгує українською символікою біля торгового центру у Таллінні.
Ілля звик до того, що час від часу його торгова точка стає місцем тяжіння тих, кого присутність українців у країні злить.
Він визнає, що коли стоїш із подібним товаром на вулиці, уникнути провокацій з ідейних міркувань неможливо. «Бує, що люди підходять і бубонять, що не потрібно нам в Естонії цих ваших прапорів та України не потрібно. Іноді вони навіть до мене не підходять, а проходять повз, але при цьому голосно лаються», – розповідає Ілля. – Найчастіше це жінки похилого віку, від яких ніякої шкоди немає, але вони просто не можуть пройти повз. Я звик до їхніх бубонів».
За словами Іллі, він усвідомлює, що чіплятися через прапор або футболку із символікою до чоловіка у людей виникає бажання рідше. Сам він не раз чув від знайомих дівчат, що їм дістається грубостей на їхню адресу набагато частіше.
«Чи часто до тебе підходять із запитанням, чому ти не на фронті?», – питаю я в Іллі. «Бує, – відповідає молодик. – Я й сам не зовсім знаю відповіді на це запитання. Швидше за все це страх. Мені дуже страшно, але я вже так довго живу з думкою, що моє місце там, що майже дозрів поїхати. Я думаю, скоро поїду і вирушу записуватись до армії».
Капітан Маар’я Пунак
Капітан Маар’я Пунак Фото: Andres Haabu
Капітан поліції Маар’я Пунак розповіла Rus.Postimees, що поліції відомі випадки, коли українці зазнавали буллінгу в соцмережах. Але не всі такі випадки сягають поліції. За словами Пунак, коли буллінг полягає у знущаннях та образах, але прямого нападу не було, постраждалі не заявляють про це.
«Однак онлайн-поліцейські стежать за тим, що відбувається в Мережі. У нас є веб-констебль в естонських групах українців у соцмережах і є українець, який працює в PPA, щоб допомогти нам вирішувати проблеми біженців», – розповіла капітан-поліція.
Вона закликає повідомляти веб-констеблю, якщо ви бачите, що когось ображають або закликають до насильства за національною ознакою: «За потреби співробітник поліції зв’яжеться з автором ксенофобського посту та змусить його видалити, а у серйозних випадках може бути порушена справа».
Будь-яка агресія стосовно якоїсь групи людей має бути чимось викликана. У випадку з ненавистю, яку деякі люди сьогодні виявляють до українців, ця причина полягає не лише в інших політичних поглядах чи війні, а й у тому, що цю ненависть цілеспрямовано підігрівали.
Х**ли побили сусіда до напівсмерті!
Ймовірно, багато хто пам’ятає, що минулого року, коли до Естонії приїхало багато біженців з України, у соцмережах зі швидкістю епідемії почали поширюватися всілякі новини про те, що українці побили в тому чи іншому місті Естонії невинного місцевого жителя.
Ці новини репостили у соцмережах, вони швидко ставали вірусними. Людей лякало і обурювало «нахабну поведінку тих, що понаїхали», про яку вони прочитали в постах знайомих і незнайомих людей. Такі пости збирали багато коментарів, хтось вирішував винести проблему на публіку, тому багато звернень почали надходити і до журналістів.
Люди писали в особисті повідомлення та на пошту, дзвонили в редакції та вимагали розібратися, чому поліція не реагує на агресію з боку українців. Розібратися і знайти винного авторка пробувала, але це не вдалося жодного разу: постраждалими щоразу виявлялися не самі знайомі, які звернулися до редакції, а якісь колеги та знайомі, які не хочуть розповідати про це самі.
Незважаючи на всі заклики у соцмережах розповісти свою історію, ніхто так і не прийшов саме зі своєю історією. Ніхто не зміг розповісти, як він особисто постраждав, а поліція відмовила йому у захисті. Усі випадки, які автор виявляла, виявлялися фейковими. На жаль, прагнення сіяти розбрат нікуди не поділося.
Капітан поліції Маар’я Пунак розповіла, що на початку війни було особливо багато неправдивої інформації, яка поширювалася навмисно. «На жаль, у соцмережах дуже багато агресивних висловлювань щодо людей певної національності, расистських та гомофобних коментарів».
Особливе занепокоєння поліції викликають історії, які поширюються як чутки. «Якщо людина, яка поділилася історією, не була сама причетна до події, не варто поширювати таку інформацію: краще передати її онлайн-поліції, яка зможе її перевірити», – каже Пунак. Ми мали багато випадків поширення хибної інформації, і це викликає додаткову напругу в суспільстві.
Озлобленість – проблема загальноєвропейська
Випадок у Німеччині, з якого ми розпочали цю історію, дуже явно демонструє, що сьогодні агресію деяких жителів Європи викликає саме українська національна приналежність. У таких випадках нападники спочатку з’ясовували, чи правда перед ними українці, після чого був напад без жодної іншої причини.
«Мої діти грали неподалік нашого будинку. Та людина прив’язалася до них, бо вони говорили українською мовою. Він російською мовою назвав наших дітей бандерівцями, звинуватив їх у війні та зажадав припинити розмовляти українською. Він штовхнув мого сина в канаву, той підвівся, чоловік кинув у нього скляну пляшку, а потім ще раз штовхнув», – розповіла мати хлопчика.
У цьому випадку десятирічний Даня насправді зазнав дуже серйозного ризику. На місці нападу тече неглибока річка. За словами матері, її син народився в сорочці: якби він ударився головою об перила, він загинув би. Більше того, підозрюваний вважав за можливе напасти і на восьмирічного брата Дані. На молодшій дитині він порвав вишиванку.
Спочатку напад чоловіка на дитину був кваліфікований як замах на вбивство.
Спочатку напад чоловіка на дитину був кваліфікований як замах на вбивство. Фото: скріншот новини
Прокуратура Нижньої Саксонії порушила справу за статтею про замах на вбивство. Пізніше прокуратура відмовилася від версії із замахом, повідомивши, що дитина поранилася сама.
Українці, які живуть у цьому місті, кажуть, що словесні образи, провокації та непристойні жести – досить звичайна справа у спілкуванні з деякими російськомовними німцями, але на це вони звикли не звертати уваги. Проте нападів, тим більше дітей раніше не відбувалося. Випадок був настільки незвичайним, що його взяло на контроль посольство України у ФРН.
Посольство України у ФРН повідомляє, що звернулося до МВС Нижньої Саксонії з проханням ретельно вивчити обставини нападу на 10-річного громадянина України у м. Айнбек.
Посольство України у ФРН повідомляє, що звернулося до МВС Нижньої Саксонії з проханням ретельно вивчити обставини нападу на 10-річного громадянина України у м. Айнбек. Фото: скріншот із мережі Facebook
У Чехії місяць тому стався жахливий напад, внаслідок якого жінка опинилась у лікарні. На парковці до двох українок під’їхав автомобіль і чоловік, що сидів за кермом, запитав, чи правда, що вони з України. Отримавши ствердну відповідь, він вийшов з машини і напав на біженку. Одну з них він відтяг за волосся, а іншу побив так, що вона опинилася в лікарні непритомною з відкритим переломом щелепи, переломами вилиці та носа. Поліцію і швидку допомогу викликали свідки побиття.
За даними Департаменту поліції та прикордонної охорони Естонії, з початку 2022 року до серпня поточного року було порушено десять справ про правопорушення, пов’язані з розпалюванням ненависті (стаття 151 Пенітенціарного кодексу). Три випадки розпалювання ненависті, за якими послідувало адміністративне провадження, сталися у реальному житті, чотири – у соціальних мережах.
У п’яти випадках ненависть була спрямована безпосередньо проти українців. Один інцидент був пов’язаний із расовою ненавистю, інший був спрямований проти представника російського народу. Вчора, ймовірно, ми отримали другий випадок, коли буллінг був спрямований проти російської жінки через її національну приналежність. У Таллінні підлітки накинулися на літню жінку, вигукуючи образи.
Будь-який напад чи прояв вербальної агресії через національність, мову, колір шкіри, расу чи орієнтацію однаково неприпустимі. Поліція Естонії закликає всіх, хто зазнає нападу через расизм, ксенофобію, гомофобію або на ґрунті іншого упередження, негайно повідомляти про це за номером 112. Якщо ви відразу не звернулися до поліції, а розповіли свою історію пізніше, встановити винних буде неможливо.
https://rus.postimees.ee/7862167/analiz-yazyk-i-kulak-nenavisti-opasno-li-byt-ukraincem-v-estonii