Позичальники в США та Великій Британії мають найбільший борг у світі. У Данії навчання безкоштовне, а студенти отримують гранти на оплату таких речей, як харчування та житло. Мало хто бере кредити, але безкоштовна освіта має свою ціну.
Ханна Хіршспрунг Ланге, яка закінчує свій четвертий і останній семестр вивчення біоінженерії в Орхуському університеті в Ютландії, Данія, отримує близько 800 доларів щомісяця фінансової підтримки від уряду Данії.
«Це означає, що мені не потрібно багато працювати, окрім школи», — сказала Хіршспрунг Ланге. «Це допомагає сплачувати оренду та їжу, а потім вам не потрібно надто про це думати».
І, як і більшість данців, вона закінчить навчання, нічого не завинивши. Це тому, що в Данії — як і принаймні в дюжині європейських країн — навчання в державних університетах і більшості коледжів безкоштовне, а учням платять за навчання, як за роботу.
Данська система грантів, відома як Statens Uddannelsesstøtte, або скорочено SU, доступна для студентів до шести років. Сума грошей, яку отримує студент, залежить від того, скільки він заробляє, працюючи на стороні. У разі хвороби або вагітності студенти можуть подати заяву на отримання додаткової матеріальної допомоги.
У зв’язку з поверненням студентського боргу випускникам коледжів у США, Гіршспунг Ланге сказав, що американська система вищої освіти здається зламаною через «той факт, що вам доводиться вкладати стільки студентських боргів».
Тим не менш, багато датських студентів, таких як Хіршспрунг Ланге, працюють неповний робочий день, щоб заробити додаткові гроші на відпустку та одяг. І деякі студенти беруть державні позики, але вони не завжди використовуються для навчання.
Для Астрід Скіфтер Мадсен, студентки першого курсу магістра з хімічної інженерії Орхуського університету, позика дозволила їй нещодавно поїхати до Азії.
«Мені потрібна була довга літня відпустка до Таїланду, В’єтнаму та Камбоджі», — пояснила вона. «Отже, мені потрібні були гроші, щоб це покрити».
Медсен сказала, що її не хвилює можливість закінчити навчання та повернути кредит.
Уряд Данії субсидує студентські позики з низькими відсотками, і вона матиме до 15 років, щоб виплатити їх.
Багато данців кажуть, що щедрі субсидії та безкоштовне навчання — це недаремно витрачені гроші.
«Я маю на увазі, що врешті-решт, у певному сенсі, ви повертаєте це пізніше», — сказав 22-річний студент фізики Тобіас Васхайм, який закінчив третій курс бакалавра в Орхуському університеті. «І я думаю, що студентство знімає стрес».
Зрештою данці платять за безкоштовну освіту та систему SU через високі податки в країні, які можуть становити понад 50% доходу людини. (Це прогресивна система оподаткування, тому чим більше ви заробляєте, тим більше ви платите.) Але опитування в країні показали задоволення високими податками, які сприяють не лише безкоштовній освіті, а й безкоштовній медичній допомозі та пенсіям.
«Можливо, ви платите менше податків і отримуєте вищий дохід у США, але я не проти платити [ці] високі податки», — додав Васхайм.
Система SU з’явилася приблизно 50 років тому, коли країна з населенням лише 6 мільйонів вирішила віддати перевагу добре освіченому населенню, пояснив Філіп Шредер, який викладає економіку та бізнес в Орхуському університеті.
«Це невелика відкрита економіка [в якій] практично немає сировини, окрім мізків», — сказав Шредер. «І отже, це політичний порядок денний, який завжди запікався під час зміни урядів [у Данії]. Отже, навчання безкоштовне».
Ідея полягала, зокрема, у тому, щоб зробити вищу освіту можливістю для всіх у Данії, незалежно від їхнього соціально-економічного статусу, пояснила Фане Ґрос, доцент Копенгагенської бізнес-школи.
До цього в системі SU багато студентів застрягли з великим тягарем кредитів і високими процентними ставками. Але, незважаючи на мету вирівняти умови гри для всіх датчан, Ґрос сказав, що це не зовсім так: «Ми знаємо, що в коледжі чи університеті навчаються більш освічені діти та багатші діти».
Дослідження 2021 року показало, що для данців, які народилися в 1987 році, соціальна спадщина рівня освіти знаходиться на тому ж рівні, що й у США. І хоча SU обходиться Данії в трохи більше 1% валового національного продукту, в уряді та поза ним нарікають на цю систему. По-перше, оскільки Данія є частиною Європейського Союзу, вона має пропонувати стипендії SU студентам з інших країн ЄС.
Політики стверджували, що від цього мандата мало віддачі, оскільки меншість іноземних громадян залишаються в Данії після закінчення навчання. Крім того, вони кажуть, що занадто багато студентів займають надто багато часу, щоб закінчити школу, і вони не навчаються у сферах, які потрібні країні.
«Якщо ви розумно розподіляєте ресурси та масу талантів в економіці, ви не хочете, щоб це сталося — щоб люди навчалися чомусь, чого ніхто на ринку праці не хоче», — сказав Шредер, який входив до урядової комісії, якій доручено пропонувати вищі реформи освіти. «Тоді їм доводиться погоджуватися на роботу з нижчою кваліфікацією, де вони не можуть використати вкладені кошти».
Раніше цього літа уряд здійснив деякі з найбільших реформ вищої освіти, суперечливо скоротивши або змінивши тривалість третини з 500 магістерських програм країни з дворічних ступенів до одного року і трьох місяців.
Уряд заявив, що перерозподілить кошти на підготовку медсестрів, викладачів і соціальної роботи — галузей, які нещодавно відчували брак персоналу в Данії. Але урядових пропозицій позбутися безкоштовного навчання для студентів не було. Не торкалися й виплат студентам.
Очікується, що цей крок головним чином вплине на ступінь магістра гуманітарних і соціальних наук.
Сігрід Струнге Веттер, яка нещодавно отримала ступінь психолога в Орхусі, сказала, що не могла уявити, щоб два роки навчання об’єднали в один рік і три місяці.
«Я маю дворічний ступінь магістра, і я все ще відчуваю, що маю величезні прогалини та багато знань, які я не зібрала», — сказала вона. «Отже, як вони хочуть скоротити це наполовину, я просто не можу зрозуміти».
Загалом Струнге Веттер сказала, що вона не проти реформ. Вона сказала, що для держави добре регулювати вищу освіту відповідно до потреб ринку, щоб утримувати рівень безробіття.
Але вона не хоче, щоб уряд позбавив кожного датчанина права на вищу освіту.
«Це гарантує, що кожен, незалежно від його фінансового та соціально-економічного становища, може відвідувати будь-які дослідження, які вони хочуть відвідувати», — вона сподівається, що так буде для майбутніх поколінь данців.